Древослів

Словник Української Мови

Позначка: іменник

  • вівцематка

    Вівцематка — доросла самка вівці, яка використовується для отримання приплоду в овецьництві.

  • вівцевод

    1. Фахівець з розведення та утримання овець; той, хто займається вівчарством.

    2. Власник або працівник господарства (ферми), що спеціалізується на розведенні овець.

  • гемоглобінурія

    Патологічний стан, клінічний симптом, що характеризується наявністю вільного гемоглобіну в сечі внаслідок внутрішньосудинного розпаду еритроцитів (гемолізу).

  • вівцебик

    Вівцебик — велика тварина родини бикових, що мешкає в арктичних регіонах, має довгу густу шерсть і вигнуті роги; мускусний бик (Ovibos moschatus).

  • вівторок

    Другий день тижня, що настає після понеділка та передує середі.

  • енаргіт

    Енаргіт — мінерал класу сульфідів, арсенід міді з хімічною формулою Cu₃AsS₄, який кристалізується в ромбічній сингонії; важлива руда міді, що зазвичай зустрічається у вигляді стально-сірих до чорних короткопризматичних кристалів або зернистих мас.

  • вівтарник

    1. Особа, яка прислуговує священикові під час богослужіння в вівтарі (зазвичай про мирянина).

    2. Помічник священика, який дбає про порядок у вівтарі та відповідає за церковне начиння; дяк.

  • вівтарик

    Вівтарик — власна назва невеликого села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Яремчанській міській громаді.

  • енантіотропія

    1. (хімія) Властивість речовини існувати у двох різних кристалічних формах, які є дзеркальними відображеннями одна одної, подібно до лівої та правої руки (енантіоморфія).

    2. (біохімія, фармакологія) Явище, коли стереоізомери сполуки (енантіомери) мають різну біологічну активність у живих організмах, наприклад, різну фармакологічну дію або метаболізм.

  • вівтар

    1. В християнському храмі — головна, східна частина будівлі, відокремлена іконостасом або огорожею, де знаходиться престол і де священнослужителі здійснюють богослужіння.

    2. Відкритий стіл, столик або кам’яна плита у вівтарній частині храму, на якому здійснюється таїнство Євхаристії; престол.

    3. У католицькому костьолі — високий декоративний пристінок з живописом або різьбленням, розташований у задній частині престолу; вживається також у значенні самого престолу.

    4. У язичницьких релігіях — споруда, кам’яна плита або жертовник для принесення жертв божеству.