Позначка: іменник

1. Підземне або надземне укріплене захисне споруда для військових цілей, захисту особового складу, техніки, командування, а також для зберігання запасів.

2. Спеціальна ємність, резервуар або заглиблена споруда для накопичення, зберігання або переробки сипучих матеріалів (наприклад, вугілля, руди, зерна) або відходів.

3. У спорті (гольф) — піщана або трав’яна перешкода (яма) на полі для гольфу.

4. У розмовній мові — приміщення або місце, схоже на бункер своєю ізольованістю, потайністю або призначенням для тривалого перебування.

1. Етнічна група, що мешкала в Україні в добу середньовіччя, згадувана у літописах; за однією з версій, це могло бути одне з кочових племен (можливо, аланського походження), що згодом асимілювалося.

2. Назва однієї з гілок давнього племінного об’єднання аланів, яка в період Великого переселення народів могла кочувати в північному Причорномор’ї та взаємодіяти з давньоруським населенням.

3. У ширшому вжитку — історична назва для деяких кочових іранськомовних племен, що населяли степи Північного Причорномор’я до та під час формування Київської Русі.

1. Мінерал класу силікатів, рідкісний різновид берилу, що містить у своєму складі натрій та літій; названий на честь німецького хіміка Роберта Бунзена.

2. У переносному значенні — рідкісний, цінний предмет або явище, аналогічне за своєю унікальністю до однойменного мінералу.

1. Член або прихильник Бунду — загальноєврейської соціалістичної робітничої організації, що діяла в Російській імперії, Польщі та Литві з кінця XIX до середини XX століття.

2. У розширеному значенні — людина, яка дотримується ідей бундизму, тобто соціалістичної течії, що поєднувала марксизм з вимогами національно-культурної автономії для єврейського населення.

1. Властивість за значенням прикметника “бундючний”; вираження гордовитості, пихи, зарозумілості, що супроводжується надутістю, важливим виглядом.

2. Розм. Надутість, об’ємистість форми чого-небудь; товстота, грубість.

1. Властивість за значенням прикметника “бундюжний”; зарозумілість, пихатість, чванливість, задиркуватість.

2. Розм. Набряклість, опуклість, випинання чогось.

1. Політична ідеологія та практика Єврейського соціалістичного робітничого союзу (Бунду), що діяв у Російській імперії та Східній Європі наприкінці XIX — першій половині XX століття, яка поєднувала марксизм з вимогами національно-культурної автономії для єврейського населення.

2. У переносному значенні — різновид національного комунізму або соціалізму, що робить акцент на поєднанні класової боротьби з національними інтересами певної етнічної групи.

1. Напрям у японському живопису періоду Едо (XVII–XIX ст.), що виник серед вчених-літераторів (бундзин) і характеризується вільним, експресивним стилем, натхненним китайськими зразками, використанням туші та мінімалістичною палітрою; також відомий як “живопис вчених” або “нанга”.

2. Стиль або окремий твір мистецтва, створений у рамках цього напряму, для якого характерні каліграфічність мазка, ліричні пейзажі, зображення рослин (найчастіше бамбука, орхідеї, сливи, хризантеми) та відмова від професійної техніки шкіл живопису на користь особистої виразності.

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Закарпатській області, Ужгородському районі; належить до Великоберезнянської селищної громади.

2. Розмовна назва мінеральної води, що видобувається з джерел поблизу села Бундз; характеризується гідрокарбонатно-натрієвим складом і вважається лікувально-столовою.

1. Однопалатний парламент Федеративної Республіки Німеччина, найвищий представницький і законодавчий орган країни, що обирається на загальних виборах.

2. Історично — нижня палата парламенту Північнонімецького союзу (1867–1871), а згодом — загальнонімецький парламент Німецької імперії (1871–1933).