Значення
- (Психологія) –
Властивість за значенням прикметника “бундючний”; вираження гордовитості, пихи, зарозумілості, що супроводжується надутістю, важливим виглядом.
- (Лінгвістика) –
Розм. Надутість, об’ємистість форми чого-небудь; товстота, грубість.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. бундючність, р. бундючності, д. бундючності, з. бундючність, о. бундючністю, м. бундючності, к. бундючносте