1. Властивість за значенням прикметника “бундючний”; вираження гордовитості, пихи, зарозумілості, що супроводжується надутістю, важливим виглядом.
2. Розм. Надутість, об’ємистість форми чого-небудь; товстота, грубість.
бундючність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |