Властивість або стан того, що не має видимої або логічної причини, обґрунтування; безпідставність, необґрунтованість.

Абстрактна філософська категорія, що позначає відсутність причинно-наслідкового зв’язку у явищах або вчинках; неможливість пояснити щось з позицій причинності.

1. Властивість за значенням прикметника “безпричасний”; стан, коли щось або хтось не має жодного стосунку до певної події, явища чи ситуації; відсутність участі, причетності.

2. У лінгвістиці: відсутність у дієслова форми дієприкметника, що утворюється від минулого часу.

Власна назва села в Україні, що входить до складу Білоцерківського району Київської області.

Властивість за значенням прикметника “безприхильний”; відсутність прихильності, симпатії, підтримки або упередженості щодо когось або чогось; неупередженість, об’єктивність.

Стан, коли людина не має постійного житла, місця проживання та необхідного догляду, часто супроводжується відсутністю законного опікуна (для дітей) або соціальних зв’язків.

Явище в суспільстві, що характеризується наявністю осіб, які через різні обставини (соціально-економічні, сімейні, психологічні) позбавлені житла та постійного місця перебування.

Жінка або дівчина, яка не має постійного житла, притулку, місця проживання та, як правило, джерела законного доходу, що змушена вести бродячий спосіб життя.

Самка тварини (зокрема, домашньої тварини, наприклад, собаки чи кота), яка не має господаря, постійного місця проживання та догляду.

Особа, яка не має постійного житла, місця проживання або притулку, часто змушена вести бродячий спосіб життя та існувати за рахунок випадкових заробітків або жебрацтва.

Тварина (звичайно домашня — собака, кіт), що залишилася без догляду власника, не має постійного притулку та живе на вулиці.

Патологічний стан, що характеризується повною або частковою втратою свідомості, зниженням або відсутністю реакції на зовнішні подразнення та порушенням рефлексів, зумовлений порушенням функцій головного мозку.

1. (лінгв.) Властивість речення, яке не містить присудка як головного члена, а також конструкція такого речення; безособовість.

2. (юр.) Стан або положення, за якого особа не має вироку (присуду) суду щодо вчинення злочину; відсутність судимості.

Властивість або якість бути безпристрасним; об’єктивність, неупередженість, незаангажованість у судженнях, оцінках чи діях, коли особисті симпатії, інтереси чи упередження не впливають на прийняття рішень.

Стан спокою, стриманості та рівноваги, відсутність сильних емоцій, пристрастей, хвилювання; холоднокровність.