Значення
- (Філософія) –
Властивість або стан того, що не має видимої або логічної причини, обґрунтування; безпідставність, необґрунтованість.
- (Філософія) –
Абстрактна філософська категорія, що позначає відсутність причинно-наслідкового зв’язку у явищах або вчинках; неможливість пояснити щось з позицій причинності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безпричинність, р. безпричинності, д. безпричинності, з. безпричинність, о. безпричинністю, м. безпричинності, к. безпричинносте