безпритульниця

[bɛzprɪtulʲnɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Соціологія) –

    Жінка або дівчина, яка не має постійного житла, притулку, місця проживання та, як правило, джерела законного доходу, що змушена вести бродячий спосіб життя.

  2. (Зоологія) –

    Самка тварини (зокрема, домашньої тварини, наприклад, собаки чи кота), яка не має господаря, постійного місця проживання та догляду.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. безпритульниця, р. безпритульниці, д. безпритульниці, з. безпритульницю, о. безпритульницею, м. безпритульниці, к. безпритульнице

Більше записів