безприсудковість

1. (лінгв.) Властивість речення, яке не містить присудка як головного члена, а також конструкція такого речення; безособовість.

2. (юр.) Стан або положення, за якого особа не має вироку (присуду) суду щодо вчинення злочину; відсутність судимості.