1. Стан, протилежний здоров’ю; хвороба, недуга, захворювання.

2. Загальна ослабленість організму, нездужання, кволість.

3. Перен. Нездорова, патологічна обстановка, атмосфера в суспільстві, колективі тощо; моральний занепад.

Властивість звуків мови, що полягає в відсутності голосу при їх вимові; глухість (про приголосні звуки).

Відсутність або недостатність звукових явищ, тиша, мовчання.

1. Властивість за значенням прикметника “беззглядний”; відсутність обережності, обачності, необдуманість у діях або вчинках.

2. Застаріле: відсутність нагляду, догляду, опіки; стан, коли ніхто не стежить, не піклується.

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

2. (У переносному значенні) Стан, коли про щось або про когось немає жодних відомостей, звісток; невідомість, забуття.

Властивість за значенням прикметника беззвучний; відсутність звуку, тиша.

У лінгвістиці: артикуляційна характеристика приголосних звуків, що утворюються без участі голосу, тільки за допомогою шуму (напр., [п], [т], [к], [с], [ф]); глухість.

1. Властивість за значенням прикметника “беззв’язковий”; відсутність логічного зв’язку, послідовності між частинами висловлювання, думками або подіями; непослідовність, нелогічність.

2. У лінгвістиці: характеристика тексту або мовлення, в якому порушено структурні або семантичні зв’язки між його елементами, що ускладнює або робить неможливим його сприйняття як цілісного.

1. Відсутність зброї, стан, коли особа, група людей або територія не має озброєння; беззброїсть.

2. (У міжнародному праві) Стан, за якого держава або територія позбавлена права мати власні збройні сили, військові укріплення, виробляти або імпортувати зброю та військову техніку, часто в результаті міжнародної угоди або поразки у війні.

3. (Переносно) Неспроможність чи небажання захищатися, опиратися; беззахисність, безпорадність.

Стан, коли доходи від діяльності повністю покривають витрати, але не приносять прибутку; точка рівноваги між витратами та доходами.

Стан, коли особа, група або предмет позбавлені можливості захищатися від зовнішніх загроз, нападів, негативних впливів або несприятливих обставин; відсутність захисту.

Правовий стан або фактичне становище, що характеризується відсутністю юридичних, соціальних чи інституційних гарантій та механізмів для захисту прав, свобод, інтересів або безпеки.

Почуття вразливості, незахищеності, що виникає в людини внаслідок усвідомлення власної нездатності протистояти небезпеці або негараздам.

Властивість або стан, що характеризується повною відсутністю будь-яких умов, обмежень, застережень або винятків; безумовність, абсолютність.

У правовому контексті — повна та безумовна дійсність документа, зобов’язання чи права, що не має жодних додаткових умов для набрання чинності або виконання.