• бастет

    1. У давньоєгипетській міфології — богиня радості, веселощів, жіноської краси, домашнього затишку та кохання, що зображалася у вигляді жінки з котячою головою або у вигляді священної кішки; дочка бога сонця Ра, мати бога левоголового Махеса.

    2. У давньоєгипетській релігії та культі — священна кішка, тварина-втілення богині Бастет, яка шанувалася як захисниця від злих духів, хвороб і нещасть.

  • бастеріофон

    Бастеріофон — рідкісний старовинний смичковий музичний інструмент, винайдений у 1840-х роках французьким майстром Жаном-Батистом Вільйомом, що має подовжену форму та додаткові резонансні струни, які посилюють звучання.

    Бастеріофон — власна назва конкретного музичного інструменту, створеного для відомого віолончеліста Шарля Ніколя Бакстера, на честь якого й отримав свою назву.

  • бастарда

    1. (історичне) Позашлюбна дитина знатної особи (зокрема, короля, князя, вельможі), яка визнавалася батьком, але не мала повного комплекту прав спадкоємця, народженої в законному шлюбі.

    2. (музичний інструмент) Різновид віоли або лютні, що був поширений у Європі в епоху Відродження та бароко, характерною рисою якого були додаткові резонансні (бурдонні) струни, що проходили під грифом.

  • бастард

    1. Історичний термін, що позначає позашлюбну дитину знатної особи (наприклад, короля, герцога, лицаря), яка не мала права на спадкування титулів та основних володінь батька, але часто визнавалася ним і могла отримати певні землі чи привілеї.

    2. У переносному значенні — про щось гібридне, нечисте, що поєднує в собі різнорідні елементи або має сумнівне походження (наприклад, “бастард культури”, “архітектурний бастард”).

    3. Застаріла та образлива назва людини, народженої поза шлюбом; незаконнонароджений.

  • баст

    1. (мистецтво) Стилізоване зображення кота, що використовувалося в давньоєгипетському мистецтві як уособлення богині радості, родючості та домашнього затишку Бастет.

    2. (історичний термін) Міра довжини, що застосовувалася в деяких регіонах України в XVII–XIX століттях, рівна приблизно 1,06 метра.

  • бассіні порто

    1. Бассіні порто (від італ. Bassini porto) — власна назва одного з найстаріших та найвідоміших портових районів міста Генуя (Італія), розташованого в історичному центрі біля старого порту (Porto Antico). Історично був головним торговим портом Генуезької республіки, а нині є важливою туристичною та культурною локацією.

    2. У сучасному вжитку (особливо в туристичному контексті) — синонімічна назва для Старого порту Генуї (Порто-Антіко) як об’єкта культурної спадщини та місця відпочинку, де розташовані акваріум, музеї, ресторани та інші розважальні заклади.

  • бассет-хаунд

    1. Порода мисливських собак середнього розміру з характерними довгими вусами, короткими потужними лапами та довгими, м’якими вухами, що відрізняється чудовим нюхом і спокійним темпераментом.

    2. Собака, представник цієї породи, яка використовується переважно для полювання на дрібну дичину (зайці, лисиці) пішим способом завдяки здатності йти по сліду.

  • басофобія

    1. (медич., психол.) Патологічний, ірраціональний страх перед високими предметами або перебуванням на висоті, що супроводжується запамороченням; різновид гіпсофобії.

    2. (перен.) Сильна неприязнь або побоювання щодо всього, що пов’язане з висотою (наприклад, польотів літаком, оглядових майданчиків тощо).

  • басорама

    1. (від «бас» — низький голос та «панорама») — музичний інструмент, різновид акустичної гітари з додатковими басовими струнами, призначений для розширення нижнього діапазону звучання; конструктивно зазвичай має дві грифи та додаткові струни, налаштовані в басовому регістрі.

    2. (заст., рідк.) — уживана в першій половині XX століття назва для кіноапарата з широкоекранним об’єктивом або для самого широкоекранного кінофільму (від «панорама» зі зміною першої літери на «бас» для створення ефекту новизни).

  • басоостинато

    1. Музичний термін, що позначає техніку композиції або виконання, при якій у нижньому голосі (басу) постійно повторюється коротка мелодична або ритмічна фігура (остинатна фігура), що створює основу для розвитку інших голосів.

    2. Власна назва (категорія “термін”) для позначення конкретного музичного твору або його частини, побудованого на основі такої техніки, наприклад, “Пасакалія” або “Чакона” барокової епохи.