Значення
- (Філософія) –
Властивість або стан, що характеризується повною відсутністю будь-яких умов, обмежень, застережень або винятків; безумовність, абсолютність.
- (Юриспруденція) –
У правовому контексті — повна та безумовна дійсність документа, зобов’язання чи права, що не має жодних додаткових умов для набрання чинності або виконання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. беззастережність, р. беззастережності, д. беззастережності, з. беззастережність, о. беззастережністю, м. беззастережності, к. беззастережносте