Значення
- (Філософія) –
Властивість або стан, за якого щось існує або відбувається без застави, підстави, причини; безпричинність, безпідставність.
- (Філософія) –
У філософському та науковому контексті — абстрактна категорія, що позначає відсутність необхідної причинно-наслідкової зв’язності явищ; неможливість пояснити щось з достатніх підстав.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. беззаставність, р. беззаставності, д. беззаставності, з. беззаставність, о. беззаставністю, м. беззаставності, к. беззаставносте