Значення
- (Біологія) –
(біол.) Відсутність зародка в насінні або яйці, що робить неможливим його розвиток у новий організм; стан, коли клітина (наприклад, яйцеклітина) не містить ядра або воно не здатне до подальшого ділення.
- (Філософія) –
(перен., книжн.) Відсутність внутрішнього потенціалу, життєвих сил, творчого початку для розвитку, зростання або відродження чого-небудь (ідей, руху, інституції).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. беззародковість, р. беззародковості, д. беззародковості, з. беззародковість, о. беззародковістю, м. беззародковості, к. беззародковосте