беззахисність

Значення

1. (Психологія) –

   Стан, коли особа, група або предмет позбавлені можливості захищатися від зовнішніх загроз, нападів, негативних впливів або несприятливих обставин; відсутність захисту.

2. (Юриспруденція) –

   Правовий стан або фактичне становище, що характеризується відсутністю юридичних, соціальних чи інституційних гарантій та механізмів для захисту прав, свобод, інтересів або безпеки.

3. (Психологія) –

   Почуття вразливості, незахищеності, що виникає в людини внаслідок усвідомлення власної нездатності протистояти небезпеці або негараздам.

Правопис та відмінювання