Значення
- (Фізика) –
Властивість за значенням прикметника беззвучний; відсутність звуку, тиша.
- (Лінгвістика) –
У лінгвістиці: артикуляційна характеристика приголосних звуків, що утворюються без участі голосу, тільки за допомогою шуму (напр., [п], [т], [к], [с], [ф]); глухість.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. беззвучність, р. беззвучності, д. беззвучності, з. беззвучність, о. беззвучністю, м. беззвучності, к. беззвучносте