1. Діал. Глухий, невиразний гул, шум, що виникає від руху великої кількості людей, тварин або від віддалених звуків; бурмотіння, гуркіт.

2. Розм. Невиразне, недоладне бурмотіння, мовлення, яке важко зрозуміти; базікання.

3. Розм. Приховане, невдоволене ворчання, вираження незгоди потиху.

1. (діал.) Дія за значенням дієслова “буботати” — видавання низьких, гуркотливих звуків, гуркіт, гуркотіння (наприклад, від грому, від кочення важких предметів).

2. (перен., діал.) Гучна, бурхлива сварка, лайка, галаслива перепалка.

1. Діал. Дію за значенням дієслова “бубоніти” — вироблення низьких, гулких звуків, подібних до гри на бубні; глухе, монотонне гудіння, дзенькіт.

2. Перен., розм. Нудне, одноманітне й невиразне говоріння, базікання; бурмотання.

Бубонцеле — власна назва села в Румунії, розташованого в повіті Біхор, Західний регіон.

1. Дзвіночок у формі кулі з металевою кулькою всередині, що дзвенить при струшуванні; застосовується як прикраса, сигнальний пристрій (наприклад, на упряжі, шапці, ялинковій іграшці).

2. Рідкісна назва квітки дзвоникики (рослини роду Campanula).

3. У медицині: застаріла назва сильно розповсюдженого лімфатичного вузла, особливо в пахвовій або паховій області, що запалюється при деяких інфекційних захворюваннях (наприклад, при бубонній чумі).

1. Великий барабан, що має циліндричну форму та звук низького тону, який використовується в оркестрах, зокрема в оперній та симфонічній музиці.

2. Розмовна назва збільшеної, запаленої лімфатичної вузлини, особливо в паху або під пахвою, що є характерним симптомом деяких інфекційних захворювань (наприклад, бубонної чуми).

1. Рід рослин родини бобових, до якого належать деякі види дерев і чагарників, зокрема робінія (біла акація) та глідичія.

2. Розмовна назва робінії звичайної (білої акації) — дерева з білими ароматними квітами, що часто використовується в озелененні.

1. Дія за значенням дієслова “бубніти” — невиразне, монотонне говоріння, часто крізь зуби або з приглушеним голосом.

2. Невиразні, негучні звуки, що нагадують тихе, одноманітне говоріння (наприклад, про дзвін, двигун).

1. Музичний інструмент ударного типу, що складається з круглої дерев’яної обідки, на яку з одного або обох боків натягнута шкіра, та зазвичай має металеві брязкальця по краях; різновид бубна.

2. Розм. Про людину, яка говорить невиразно, недоладно або постійно скаржиться, бурчить.

1. Дія за значенням дієслова “бубнявіти” — невиразне, глухе, часто монотонне вимовляння слів, що супроводжується характерним звуком, схожим на бубоніння.

2. (перен.) Нудне, одноманітне, беззмістовне говоріння або читання, яке важко сприймати.