Словник Української Мови
1. Дія за значенням дієслова “виціджувати” — видавлювання, вичавлювання рідини з чогось шляхом механічного тиску.
2. (перен., розм.) Отримання, виманювання чогось (наприклад, грошей, інформації, обіцянок) від когось із застосуванням наполегливості, тиску або клопоту.
1. Який має високу температуру, сильно нагрітий; протилежне холодний.
2. Який викликає відчуття тепла, пекучий (про сонячні промені, вітер тощо).
3. Який виявляє сильне почуття, палкий, запальний; сповнений ентузіазму, напруженої діяльності.
4. Який відбувається з великим напруженням, інтенсивно; бурхливий, запеклий.
5. Який викликає сильне збудження, гострі суперечки; актуальний, критичний (про тему, питання).
6. Який має колір, що нагадує вогонь або сонце (червоний, помаранчевий, жовтий); теплого відтінку.
7. У переносному значенні: швидкий, поспішний, необдуманий (про вчинок, рішення).
1. (у технології) Процес видалення або знебарвлення фарби, пігменту з поверхні чого-небудь; результат такого процесу.
2. (у поліграфії) Дефект друкованого зображення, що виявляється у зменшенні інтенсивності кольору або його повному зникненні на окремих ділянках через механічне пошкодження або неякісне закріплення фарби.
3. (у фотографії) Втрата інтенсивності, знебарвлення зображення на фотографії, кінострічці тощо з часом або внаслідок дії зовнішніх факторів (світла, хімічних речовин).
1. (геол.) Вторинна мінеральна або гірнича кірка, що утворюється на поверхні гірських порід у посушливому кліматі внаслідок випаровування мінералізованих ґрунтових вод або розчинів, що просочуються з глибини; також загальна назва для таких утворень (наприклад, “вицвіти гіпсу”, “вапнякові вицвіти”).
2. (хім., техн.) Білуватий або кольоровий наліт, плівка, що виступає на поверхні деяких матеріалів (металів, пластмас, фарб, шкіри) внаслідок хімічних або фізичних процесів, таких як корозія, окиснення, кристалізація солей, вимивання компонентів.
3. (розм.) Втрата інтенсивності, яскравості кольору, вигоряння, знебарвлення чогось під впливом сонця, води або часу (наприклад, тканини, паперу).
Електрокарник — робітник, який керує електрокаром (навантажувачем з електричним приводом) для переміщення вантажів на підприємствах, складах тощо.
1. (метал.) такий, що виготовлений шляхом гарячого штампування — обробки металу тиском за високої температури для надання заготовці певної форми.
2. (перен., розм.) такий, що був створений, зроблений дуже швидко, у поспіху, часто без належної обережності або ретельного обдумування.
1. День тижня, вільний від роботи, навчання або інших обов’язкових занять, призначений для відпочинку (зазвичай субота, неділя, а також святкові дні).
2. Святковий, урочистий день, присвячений якій-небудь події, пам’ятній даті.
3. Рідко. Вихід, отвір, через який можна куди-небудь вийти або з якого щось виходить (наприклад, вихідний отвір печі).
1. Дія за значенням дієслова виходити; переміщення з середини чогось назовні або за межі певного простору.
2. Місце, через яке виходять; отвір, двері, брама тощо, що ведуть із приміщення або обмеженої території.
3. Поява, публікація, випуск чогось у світ (наприклад, книги, фільму, закону).
4. Можливість подальшого руху, розвитку або вирішення скрутної ситуації; спосіб розв’язання проблеми.
5. У техніці — клема, роз’єм або точка електричного кола, звідки береться вихідний сигнал, енергія або дані.
6. У військовій справі — тактичний маневр, що полягає у відступі військ із оточення або скрутного положення.
7. У спорті (шахи, карткові ігри тощо) — черга ходу, можливість зробити хід.
8. Розм. Несподівана, дотепна дія або вислів; витівка.
9. Заст. Походження, рід (наприклад, шляхетського виходу).
1. Стосовний до електрокара, призначений для нього або пов’язаний з його функціонуванням.
2. Стосовний до електрокарного виробництва (виготовлення вуглецевих та графітових виробів).
1. Власна назва села в Україні, зокрема у Волинській області.
2. (заст.) Термін, що позначав певний період часу або чергування (наприклад, у морській службі, на роботі), зокрема варту на кораблі, а також зміну на роботі в шахті; черга, зміна.