вицвіт

1. (геол.) Вторинна мінеральна або гірнича кірка, що утворюється на поверхні гірських порід у посушливому кліматі внаслідок випаровування мінералізованих ґрунтових вод або розчинів, що просочуються з глибини; також загальна назва для таких утворень (наприклад, “вицвіти гіпсу”, “вапнякові вицвіти”).

2. (хім., техн.) Білуватий або кольоровий наліт, плівка, що виступає на поверхні деяких матеріалів (металів, пластмас, фарб, шкіри) внаслідок хімічних або фізичних процесів, таких як корозія, окиснення, кристалізація солей, вимивання компонентів.

3. (розм.) Втрата інтенсивності, яскравості кольору, вигоряння, знебарвлення чогось під впливом сонця, води або часу (наприклад, тканини, паперу).

Приклади вживання

Приклад 1:
Як він горить, променіє, той вицвіт незаймано чистийі Відай: найбільше Христа тішить його аромат.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |