1. Дія за значенням дієслова “бубніти” — невиразне, монотонне говоріння, часто крізь зуби або з приглушеним голосом.
2. Невиразні, негучні звуки, що нагадують тихе, одноманітне говоріння (наприклад, про дзвін, двигун).
бубніння
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Наливайківці почули бубніння, і коли вгледіли, що до них на литаврах пливе полковник Шаула, перевели подих й проголосили: «Слава! Слава гетьману Шаулі!
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Частина мови: іменник (однина) |