Словник Української Мови
1. Зменшувально-пестливе від слова “дружина” (у значенні “законна подружня жінка”), що виражає ніжність, любов або близькі стосунки між подружжям.
2. (заст., діал.) Зменшувально-пестливе звертання до жінки або дівчини, що може вживатися незалежно від сімейного стану, як ознака приязні, поваги або ласкавості.
1. Від англійського “cancelling” — суспільне, часто колективне, осудування та бойкот публічної особи (митця, блогера, політика тощо) через вчинки або висловлювання, що розцінюються як неприйнятні, аморальні або образливі, з метою позбавити її підтримки та можливості впливу.
2. В туризмі — скасування туристичної путівки, бронювання готелю чи іншої послуги, часто з визначенням умов повернення коштів (наприклад, “безкоштовний канцелінг”, “канцелінг зі штрафом”).
3. У фінансах та бізнесі — скасування платіжної операції, замовлення, договору або боргового зобов’язання.
1. Відділ установи, підприємства або організації, що займається діловодством, обробкою та зберіганням документів, листуванням та іншими справами службового характеру.
2. Приміщення, де розташований такий відділ аде працюють службовці, що виконують діловодчі функції.
3. Збірний термін для позначення всіх канцелярських приладдя, належностей та матеріалів (папір, конверти, ручки, скріпки тощо).
4. У переносному значенні — бюрократичний апарат, система чиновницького управління, що характеризується формалізмом та тяганиною.
1. Жінка, яка перебуває у дружинному союзі з кимсь; дружина, подружжя.
2. У Київській Русі та в Україні до XVIII століття — жінка-воїн, представниця княжої або знатної дружини; жінка, що належала до військового загону (дружини).
3. У сучасному вжитку (частіше в історичному чи художньому контексті) — учасниця добровільного народного загону для підтримання громадського порядку (дружини).
1. Стосовний до канцелярії (установи, відділу), призначений для неї; властивий канцелярії.
2. Характерний для канцелярської, офіційно-бюрократичної манери ведення справ або стилю мовлення; формально-бюрократичний.
1. Член дружини — військового загону у Київській Русі та козацьких формуваннях.
2. Учасник добровільної народної дружини для підтримки громадського порядку в СРСР та інших соціалістичних країнах у XX столітті.
3. Член або учасник певної організованої дружини (наприклад, пожежної, будівельної, студентського будзагону).
1. Сукупність формальних, бюрократичних методів роботи, зайвої паперової тяганини, що ускладнює справу та замінює сутнісну діяльність виконанням формальностей.
2. Стиль мовлення або письма, властивий офіційним документам, що відрізняється шаблонністю, сухим формалізмом, нагромадженням штампів і складних конструкцій.
3. (Заст.) Канцелярські приладдя, письмове приладдя.
1. Стосовний до канцелярської роботи та бюрократичного апарату, що характеризується надмірним адмініструванням, формалізмом і складнощами у вирішенні справ через офіційні інстанції.
2. Властивий бюрократії та канцелярії, який відрізняється пріоритетом формальних процедур, паперової тяганини та суворого дотримання інструкцій над суттю справи та практичною доцільністю.
1. Жінка по відношенню до чоловіка, з яким вона перебуває в офіційному або релігійно оформленому шлюбі; подружжя.
2. (заст. та поет.) Жінка як істота, пов’язана з чоловіком коханням, шлюбними або сімейними стосунками; кохана, супутниця життя.
3. (іст.) У Київській Русі та в Україні XIV–XVIII століть — князівське або гетьманське військо, а також загін, військова рада при правителеві.
4. (іст.) У давньоруських та деяких інших слов’янських племен — об’єднання, товариство, громада, артіль (наприклад, мисливська, рибальська).
1. Стосунний до канцелярії, пов’язаний з діловодством або службовою перепискою.
2. Призначений для письма, діловодства або офісної роботи (про предмети).
3. Характерний для офіційно-бюрократичного стилю, формальний і сухий (про мову, стиль).