дружинонька

1. Зменшувально-пестливе від слова “дружина” (у значенні “законна подружня жінка”), що виражає ніжність, любов або близькі стосунки між подружжям.

2. (заст., діал.) Зменшувально-пестливе звертання до жінки або дівчини, що може вживатися незалежно від сімейного стану, як ознака приязні, поваги або ласкавості.

Приклади вживання

Приклад 1:
Та окрім того, з такою особою, як його мила дружинонька, по-людськи балакати неможливо, коли хочеш добитися яких результатів. Випив він небагато: три чарки коньяку та дві пляшки пива — пиво од згаги.
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”

Частина мови: іменник (однина) |