дружинниця

1. Жінка, яка перебуває у дружинному союзі з кимсь; дружина, подружжя.

2. У Київській Русі та в Україні до XVIII століття — жінка-воїн, представниця княжої або знатної дружини; жінка, що належала до військового загону (дружини).

3. У сучасному вжитку (частіше в історичному чи художньому контексті) — учасниця добровільного народного загону для підтримання громадського порядку (дружини).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |