дружинник

[druʒɪnnɪk] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Історія) –

    Член дружини — військового загону у Київській Русі та козацьких формуваннях.

  2. (Історія) –

    Учасник добровільної народної дружини для підтримки громадського порядку в СРСР та інших соціалістичних країнах у XX столітті.

  3. (Соціологія) –

    Член або учасник певної організованої дружини (наприклад, пожежної, будівельної, студентського будзагону).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. дружинник, р. дружинника, д. дружинникові, з. дружинника, о. дружинником, м. дружинникові, к. дружиннику

Більше записів