дружинник

1. Член дружини — військового загону у Київській Русі та козацьких формуваннях.

2. Учасник добровільної народної дружини для підтримки громадського порядку в СРСР та інших соціалістичних країнах у XX столітті.

3. Член або учасник певної організованої дружини (наприклад, пожежної, будівельної, студентського будзагону).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |