• дружечка

    1. Зменшувально-пестлива форма від слова “дружина” — дружина, кохана жінка, партнерка по шлюбу (зазвичай у звертанні або при побіжній розмові).

    2. (заст.) Зменшувально-пестлива форма від слова “друг” у жіночому роді — близька подруга, приятелька, товаришка.

    3. (діал., заст.) У значенні “наречена” або дівчина, з якою хлопець має романтичні стосунки.

  • канцелярит

    Канцелярит — мовний стиль, що характеризується надмірним використанням канцелярських, бюрократичних штампів, офіційно-ділової лексики та складних синтаксичних конструкцій у мовленні, де вони є невиправданими, що робить мову незрозумілою, сухою та позбавленою живої експресії.

    Канцелярит — негативне явище в мові, мовна помилка, що полягає в механічному перенесенні характерних рис офіційно-ділового стилю (канцелярських штампів, канцеляризмів) в розмовне мовлення, художню літературу чи публіцистику.

  • друженька

    1. Зменшувально-пестлива форма від іменника “дружина” (заст. або діал.), що означає дружину, молоду жінку, часто вживається як ласкаве звертання.

    2. (перен., заст.) Назва однієї з народних ігор, в якій дівчина (“друженька”) стоїть у колі та вибирає собі пару з хлопців, що бігають навколо.

  • канцеляристський

    1. Стосовний до канцеляриста (посадової особи, що займається діловодством), властивий йому.

    2. Характерний для канцелярської роботи, діловодства; бюрократичний, формалістичний.

  • канцеляристка

    Жінка, яка працює в канцелярії, виконує канцелярську роботу (написання, облік, ведення паперів тощо).

    Робітниця канцелярії, службовець низчого рангу в установах дореволюційної Росії.

  • дружелюбність

    1. Властивість або якість людини, що полягає в доброзичливому, приязному ставленні до оточуючих, готовності до спілкування та взаємодопомоги.

    2. Загальна атмосфера взаєморозуміння, доброзичливості та гарних стосунків між людьми, що характеризує певне середовище, колектив або суспільство.

  • канцелярист

    1. Службовець канцелярії, урядової установи, що займається діловодством, складанням та обробкою документів.

    2. Заст. Учень, студент духовного навчального закладу (бурси, семінарії тощо), який виконував обов’язки писаря або помічника у канцелярії.

  • дружбини

    1. У давньоруській та українській традиції — жінки, які супроводжували та допомагали нареченій під час весільного обряду, виконуючи певні ритуальні та організаційні функції; аналог сучасних свідків або почесних гостий з боку нареченої.

    2. У давніші часи — родички або подруги нареченої, які брали участь у додвінних обрядах (наприклад, у плетінні та продажу весільного вінка), а також у весільному поїзді та бенкеті.

    3. У переносному значенні (заст., поет.) — учасниці, товаришки будь-якої спільної справи або події.

  • канцеляризм

    Канцеляризм — слово, словосполучення або граматична форма, характерні для офіційно-ділового стилю мови, які вживаються поза межами цього стилю (у розмовному мовленні, художній літературі тощо) і сприймаються як мовна помилка або стилістичний недолік.

    Канцеляризм — явище мовної практики, що полягає в надмірному, невиправданому вживанні офіційно-ділових мовних засобів (штампів, архаїчних або громіздких конструкцій) у звичайному мовленні, що робить його неживим, беземоційним і ускладненим для сприйняття.

  • канцелювання

    1. (заст.) Процес виготовлення церковних свічок, які називаються канцелями.

    2. (перен., ірон.) Бюрократична процедура, паперова тяганина, надмірне формальне оформлення документів, що супроводжується складнощами і затримками.