Словник Української Мови
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “дружина” — дружина, кохана жінка, партнерка по шлюбу (зазвичай у звертанні або при побіжній розмові).
2. (заст.) Зменшувально-пестлива форма від слова “друг” у жіночому роді — близька подруга, приятелька, товаришка.
3. (діал., заст.) У значенні “наречена” або дівчина, з якою хлопець має романтичні стосунки.
Канцелярит — мовний стиль, що характеризується надмірним використанням канцелярських, бюрократичних штампів, офіційно-ділової лексики та складних синтаксичних конструкцій у мовленні, де вони є невиправданими, що робить мову незрозумілою, сухою та позбавленою живої експресії.
Канцелярит — негативне явище в мові, мовна помилка, що полягає в механічному перенесенні характерних рис офіційно-ділового стилю (канцелярських штампів, канцеляризмів) в розмовне мовлення, художню літературу чи публіцистику.
1. Зменшувально-пестлива форма від іменника “дружина” (заст. або діал.), що означає дружину, молоду жінку, часто вживається як ласкаве звертання.
2. (перен., заст.) Назва однієї з народних ігор, в якій дівчина (“друженька”) стоїть у колі та вибирає собі пару з хлопців, що бігають навколо.
1. Стосовний до канцеляриста (посадової особи, що займається діловодством), властивий йому.
2. Характерний для канцелярської роботи, діловодства; бюрократичний, формалістичний.
Жінка, яка працює в канцелярії, виконує канцелярську роботу (написання, облік, ведення паперів тощо).
Робітниця канцелярії, службовець низчого рангу в установах дореволюційної Росії.
1. Властивість або якість людини, що полягає в доброзичливому, приязному ставленні до оточуючих, готовності до спілкування та взаємодопомоги.
2. Загальна атмосфера взаєморозуміння, доброзичливості та гарних стосунків між людьми, що характеризує певне середовище, колектив або суспільство.
1. Службовець канцелярії, урядової установи, що займається діловодством, складанням та обробкою документів.
2. Заст. Учень, студент духовного навчального закладу (бурси, семінарії тощо), який виконував обов’язки писаря або помічника у канцелярії.
1. У давньоруській та українській традиції — жінки, які супроводжували та допомагали нареченій під час весільного обряду, виконуючи певні ритуальні та організаційні функції; аналог сучасних свідків або почесних гостий з боку нареченої.
2. У давніші часи — родички або подруги нареченої, які брали участь у додвінних обрядах (наприклад, у плетінні та продажу весільного вінка), а також у весільному поїзді та бенкеті.
3. У переносному значенні (заст., поет.) — учасниці, товаришки будь-якої спільної справи або події.
Канцеляризм — слово, словосполучення або граматична форма, характерні для офіційно-ділового стилю мови, які вживаються поза межами цього стилю (у розмовному мовленні, художній літературі тощо) і сприймаються як мовна помилка або стилістичний недолік.
Канцеляризм — явище мовної практики, що полягає в надмірному, невиправданому вживанні офіційно-ділових мовних засобів (штампів, архаїчних або громіздких конструкцій) у звичайному мовленні, що робить його неживим, беземоційним і ускладненим для сприйняття.
1. (заст.) Процес виготовлення церковних свічок, які називаються канцелями.
2. (перен., ірон.) Бюрократична процедура, паперова тяганина, надмірне формальне оформлення документів, що супроводжується складнощами і затримками.