дружина

1. Жінка по відношенню до чоловіка, з яким вона перебуває в офіційному або релігійно оформленому шлюбі; подружжя.

2. (заст. та поет.) Жінка як істота, пов’язана з чоловіком коханням, шлюбними або сімейними стосунками; кохана, супутниця життя.

3. (іст.) У Київській Русі та в Україні XIV–XVIII століть — князівське або гетьманське військо, а також загін, військова рада при правителеві.

4. (іст.) У давньоруських та деяких інших слов’янських племен — об’єднання, товариство, громада, артіль (наприклад, мисливська, рибальська).

Приклади вживання

Приклад 1:
Режисером був Володимир Волгрик, а його дружина, світлоока білява красуня Марія Поет, виконувала роль Гафійки. Пам’ятаю прем’єру — досі живе в мені урочиста атмосфера свята, зафіксована нелукавою дитячою свідомістю.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Інша справа його дружина. Вона все розуміє, сама з походження українка, вона поруч із ним, на передньому сидінні, як і належиться, Frau Riesenbock, уся в чорному та вишневому, але вона мене не чує… Що то було за помешкання, я догнав, здається, не відразу.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
Л. Махновець вважає, що пісня є відгуком Сковороди на драматичні події, коли було ув’язнено і вбито Петра III і на* російський престол сіла його дружина Катерина II (див. : Махновець Л. Григорій Сковорода, с.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |