1. Властивий канібалам, характерний для них; такий, що стосується канібалів.
2. Перен. Жорстокий, звірячий; такий, що виражає ворожість, ненависть до своїх, до близьких за думками, інтересами людей.
-
друлівник
Друлівник — власна назва українського православного часопису, що видавався у Львові з 1897 по 1914 рік як додаток до газети “Діло”.
Друлівник — застаріла назва календаря, що містить практичні поради з господарства, медицини, права тощо; синонім до слова “щоденник” у значенні щорічного довідкового видання.
-
канібальство
1. Звичка, поведінка або практика канібалів — людей, які вживають у їжу м’ясо собі подібних (людське м’ясо); людоїдство.
2. Переносно: крайня жорстокість, ворожнеча або боротьба всередині однієї групи, соціального прошарку тощо, що призводить до її взаємного знищення.
3. У біології: поїдання особою тварини особин свого виду.
-
канібал
1. Людина, яка вживає в їжу м’ясо інших людей; людоїд.
2. Переносно: жорстока, нелюдська, варварська людина.
3. У біології: організм (тварина), який живиться особями власного виду.
-
друкування
1. Дія за значенням дієслова друкувати; процес відбивання тексту чи зображення на папері або іншому матеріалі за допомогою друкарського верстата, принтера чи аналогічного пристрою.
2. Процес створення (виготовлення) певної кількості примірників чого-небудь (книг, газет, брошур тощо) типографським способом; тиражування.
3. (у комп’ютерній техніці) Процес передачі даних з комп’ютера на пристрій (принтер) для їх відбивання на носії; виведення на папір.
-
каня
1. Хижий птах родини яструбових, з широкими крилами та коротким хвостом, що живиться переважно падлом та дрібними ссавцями; загальна назва для кількох видів птахів роду Milvus, зокрема чорної кані (Milvus migrans) та червоної кані (Milvus milvus).
2. Рідкісне народне позначення жіночої особи з негативним відтінком (зла, сварлива або настирлива жінка).
-
друкованиця
1. Власна назва першого українського букваря, виданого у 1574 році у Львові Іваном Федоровим; також відомий під назвою “Азбука”.
2. Загальна назва стародруків або старовинних друкованих видань, що мають історичну та культурну цінність.
-
канючитися
1. (розм.) Набридати, докучати комусь постійними проханнями, скаргами або нудьгуванням; вередувати.
2. (рідк.) Вагатися, довго не вирішуватися на щось; тягти час.
-
канючити
1. Набридливо, плаксиво просити про щось, нудьгувати, докучати благаннями.
2. Виявляти незадоволення, скаржитися на щось у набридливій, плаксивій формі.
-
друкарів
1. Родовий відмінок множини іменника “друкар” — особа, що займається друкарською справою.
2. Частина власної назви “Друкарів” (наприклад, село Друкарів у Львівській області) у родовому відмінку множини (наприклад, мешканці Друкарева — мешканці Друкарів).