Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова друкувати; процес відбивання тексту чи зображення на папері або іншому матеріалі за допомогою друкарського верстата, принтера чи аналогічного пристрою.
2. Процес створення (виготовлення) певної кількості примірників чого-небудь (книг, газет, брошур тощо) типографським способом; тиражування.
3. (у комп’ютерній техніці) Процес передачі даних з комп’ютера на пристрій (принтер) для їх відбивання на носії; виведення на папір.
Приклад 1:
На практиці це означало: вростання в радянську епоху — привселюдне уславлення курсу компартії й присягання на вірність ідеям партії (Павло Тичина, Микола Бажан, Володимир Сосюра…) або еміграція (Володимир Винниченко, Євген Маланюк, Юрій Клен…) або репресії та концтабори (Остап Вишня, Борис Антоненко-Давидович…) або самогубство від безвиході (Микола Хвильовий…) Виживали одиниці… Драй-Хмара, як визнавав він сам, «не вріс у свою епоху», і тому на нього чекало спочатку замовчування, далі — заборона до друкування творів, і, врешті-решт, фізичне знищення. Однак наголошу.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
Талановитий флорентійський мастер Томазо Фініґвера[6], що зовсім випадково знайшов спосіб друкування естампів за допомогою звичайної сажі й ганчірки, мабуть, ніколи не гадав, що він цим зробить величезну послугу й тим художникам, що ніколи не були в його прекрасній Флоренції. Жанна батальйонерка I. Полювання на вулицях міста Людина в чорному студентському пальті й у чорній смушковій шапці вийшла з-за рогу вулиці й несподівано наткнулась на другу людину в чорних чоботах, в короткому підбитому бавовною пальті й кашкеті з козирком.
— Тютюнник Григорій, “Вир”