Словник Української Мови
Буква
1. Родовий відмінок множини іменника “друкар” — особа, що займається друкарською справою.
2. Частина власної назви “Друкарів” (наприклад, село Друкарів у Львівській області) у родовому відмінку множини (наприклад, мешканці Друкарева — мешканці Друкарів).
Приклад 1:
Він захоплено писав про гончарів, рільників, ткачів, теслярів, шевців, склярів, мірошників, гутників, друкарів, виноробів, слюсарів, лікарів, пивоварів тощо. Здається, не було в той час в Україні жодного виду занять, про які б не сказав доброго слова К. Зіновьєв, використавши поетичну форму.
— Котляревський Іван, “Енеїда”