1. (історичне) У Київській Русі — особа, яка обходила села та міста для збору податків (данини), об’їжджаючи певну округу (коло).
2. (переносне, заст., рідко) Той, хто постійно перебуває в роз’їздах, мандрує з місця на місце; вічний мандрівник.
Словник Української Мови
1. (історичне) У Київській Русі — особа, яка обходила села та міста для збору податків (данини), об’їжджаючи певну округу (коло).
2. (переносне, заст., рідко) Той, хто постійно перебуває в роз’їздах, мандрує з місця на місце; вічний мандрівник.
1. (діал.) Доглядати, піклуватися про когось або щось, вирощувати, плекати.
2. (діал.) Тривалий час робити щось, копітко працювати над чимось; довго говорити про щось.
1. Який належить до коловороту, пов’язаний з ним.
2. Який здійснює обертання, круговий рух; обертовий.
1. Втратити яскравість, силу світла, стати менш видимим (про джерело світла).
2. Перен. втратити інтенсивність, силу вияву, активність; затихнути, згаснути.
1. Історична назва давньоруського міста, що існувало в X–XIII століттях на правому березі Дніпра, на території сучасного Києва (у районі Старої Київської гори); відоме також як Копирів кінець.
2. Рідкісна назва пристрою для обертання свердла при ручному свердлінні; свердло, вертло.
3. Переносно: метушня, безлад, круговерть подій або явищ.
1. Той, хто займається коловодством — старовинним українським обрядом та грою з хороводом і співом, що виконується на Зелені свята (Трійцю); учасник коловоду.
2. Переносно: той, хто виступає ініціатором, активним учасником або натхненником якоїсь справи, заходу; зачинник.
1. Повністю припинити горіння, згаснути (про вогонь, полум’я, світло тощо).
2. Переносно: поступово зникнути, завмерти, припинити існування (про почуття, явище, стан).
1. Який має форму кола, круга; круговий.
2. Який рухається, розташований або організований по колу; круговий.
3. (У столярній справі) Призначений для виточування круглих деталей, отворів; круговий.
4. (У значенні іменника, чол. р.) Те саме, що коловий танець.
1. (про вогонь, світло) Повільно згасати, переставати горіти; догоряти до кінця.
2. (переносно, про явища, почуття) Поступово слабшати, втрачати силу, активність; зникати.
1. Швидке кругове обертання води, вихор на поверхні річки, озера або моря, що утворюється при зустрічі протилежних течій або при обтіканні перешкод; водоверт.
2. Переносно: бурхливий потік подій, які швидко змінюються; метушня, круговерт життя.
3. Застаріле: пристрій у вигляді вертикального вала з горизонтальним колесом, що обертається під дією тваринної сили (коня, вола), який використовувався для приводу механізмів (наприклад, у млині).