коловорот

1. Історична назва давньоруського міста, що існувало в X–XIII століттях на правому березі Дніпра, на території сучасного Києва (у районі Старої Київської гори); відоме також як Копирів кінець.

2. Рідкісна назва пристрою для обертання свердла при ручному свердлінні; свердло, вертло.

3. Переносно: метушня, безлад, круговерть подій або явищ.

Приклади вживання

Приклад 1:
4 квітня 1935 Село Застрягло сонце між два клени, димить обвіяна рілля, і піль коловорот зелений довкола сонця закружляв. Ріка мов пояс; лісу смуга; мов повінь, трави піднялись.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”

Частина мови: іменник (однина) |