Словник Української Мови
Добрукуватися — дієслово, що означає завершити процес друкування чогось, довести його до кінця; закінчити друк.
Добрукуватися — у переносному значенні: дійти до певного місця, стану або результату, часто важкого або небажаного, внаслідок своїх дій або поведінки (наприклад, “добрукувався до серйозних проблем”).
1. Прізвище українського походження, пов’язане з козацтвом; поширене серед нащадків козаків.
2. (переносно, розм.) Людина, яка поводиться сміливо, рішуче, у дусі козацьких традицій; часто вживається як похвальне звертання або прізвисько.
3. (іст.) Нащадок козака; представник козацького роду.
1. Завершити процес друкування чогось, закінчити друкувати якийсь текст, документ або видання.
2. У поліграфії: завершити відтискання тиражу друкованого видання (книги, газети тощо) або окремої її частини.
1. Жіночий одяг, що нагадує козацький стрій — довга широка спідниця зі складками, часто з декоративними елементами (шнуруванням, вишивкою), який використовується як сценічний костюм або сучасна стилізована одежа.
2. Рідкісне іменування козачки — жінки з козацького роду, дружини або доньки козака.
Добруковуватися — дієслово доконаного виду, що означає завершити процес рукописного написання тексту, довести його до кінця, закінчити писати від руки.
1. Стосунний до козаків, властивий козакам, що стосується козаків, їхнього життя, побуту, історії, військової організації тощо.
2. Стосунний до козацтва як історичного явища, суспільного стану, військово-політичного устрою.
3. Стосунний до територій, де проживали козаки, або до адміністративно-територіальних одиниць, утворених за козацьким устроєм.
4. Схожий на козака, властивий козакові за духом, характером, поведінкою; мужній, відважний, вольовий.
5. Стосунний до періоду в історії України, пов’язаного з діяльністю та пануванням козацтва.
1. Дороблювати, дописувати, додавати щось до вже написаного тексту, рукопису чи документа.
2. Завершувати написання, доводити до кінця (про текст, твір, рукопис).
1. Військово-політичний стан, суспільний прошарок та національно-культурний рух українського народу (переважно на землях Наддніпрянщини, Слобожанщини та Запоріжжя) у XV–XVIII століттях, основу якого становили козаки — вільні люди, що займалися військовою справою, промислами, торгівлею та відстоювали автономію українських земель.
2. Сукупність козаків як особливої соціальної, військової та етнокультурної спільноти зі своїми традиціями, правовими нормами, способом життя та управлінням (наприклад, Військо Запорозьке).
3. Період в історії України, пов’язаний з діяльністю та пануванням козацького стану, особливо час розквіту Гетьманщини (XVII–XVIII ст.).
4. Символ національної ідентичності, вільнолюбності, мужності та боротьби за волю українського народу, що став основою націєтворення.
5. Сучасне відродження козацьких традицій, звичаїв та духовно-культурних цінностей у формі громадських організацій та рухів.
Козарлюга — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Березівському районі (за сучасним адміністративним поділом — у Березівській міській територіальній громаді).
1. Стосунковий до міста Добруш (Гомельська область, Білорусь), його жителів, культури або історії.
2. Стосунковий до села Добрунь (Сумська область, Україна), його мешканців або околиць.
3. Стосунковий до села Добрунь (Брянська область, Росія), його жителів або території.