козацтво

1. Військово-політичний стан, суспільний прошарок та національно-культурний рух українського народу (переважно на землях Наддніпрянщини, Слобожанщини та Запоріжжя) у XV–XVIII століттях, основу якого становили козаки — вільні люди, що займалися військовою справою, промислами, торгівлею та відстоювали автономію українських земель.

2. Сукупність козаків як особливої соціальної, військової та етнокультурної спільноти зі своїми традиціями, правовими нормами, способом життя та управлінням (наприклад, Військо Запорозьке).

3. Період в історії України, пов’язаний з діяльністю та пануванням козацького стану, особливо час розквіту Гетьманщини (XVII–XVIII ст.).

4. Символ національної ідентичності, вільнолюбності, мужності та боротьби за волю українського народу, що став основою націєтворення.

5. Сучасне відродження козацьких традицій, звичаїв та духовно-культурних цінностей у формі громадських організацій та рухів.

Приклади вживання

Приклад 1:
Гребешся далі — і серед чорних книжкових трупів натрапляєш на мокру, обгорілу по краях, але цілком іще читабельну книжку: «Так мовив Заратустра» Ніцше, одне з перших видань «Євгенія Онєгіна», раритетне дослідження Боплана про козацтво (це з того, що трапило до рук особисто мені). Несеш цю здобич до читального залу і розкладаєш на столах для первинного сушіння.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
I висипало козацтво з запорожцями на вали, і, наче мак той, вкрило їх своєю різнофарбною одежею. Затріщали рушниці й гаківниці на підбігаючого ворога і повалили перші ряди, але другі ряди перескакували через трупи і неслися вперед, підбадьорені тим, що замовкла в пригороді гармашня; ще раз ударив стріл, змішав ряди, проте ж не спинив нападаючих, — вони вже підбігали до ровів і по розвалених та підбитих ядрами й картечами укосах легко здиралися нагору.
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”

Частина мови: іменник (однина) |