1. (історичне) У Київській Русі — особа, яка обходила села та міста для збору податків (данини), об’їжджаючи певну округу (коло).
2. (переносне, заст., рідко) Той, хто постійно перебуває в роз’їздах, мандрує з місця на місце; вічний мандрівник.
коловоротник
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |