Словник Української Мови
1. Старогрецький стілець з вигнутими ніжками, що розходяться внизу, та легким вигнутим сидінням, характерний для античного мистецтва класичного періоду.
2. Тип давньогрецького мебля — легкий, зручний стілець без підлокітників, з увігнутою спинкою та серпоподібними ніжками, що широко використовувався в побуті та зображувався на вазописі та рельєфах.
1. Стосовний до динатрона, властивий динатрону (електронній лампі з вторинною електронною емісією, що використовувалася для генерації та посилення електричних коливань).
2. Побудований на принципі дії динатрона, що працює за рахунок динатронного ефекту (наприклад, про динатронне збудження коливань).
Клірошанка — жінка або дівчина, яка належить до кліру, тобто до духовенства, як правило, дружина священнослужителя (священика, диякона) чи інша його родичка.
Клірошанка — жінка, яка проживає при церкві або на території церковної парафії, часто у зв’язку зі служінням члена її родини в клірі.
Клірошанин — член церковного кліру, духовна особа, яка належить до штату церковнослужителів (священиків, дияконів, псаломщиків) певної парафії чи храму.
Клірошанин — у Київській Русі та в Українській Греко-Католицькій Церкві: представник нижчого духовенства, часто парафіяльний священик, який обслуговував клірос (місце для співаків та церковнослужителів у храмі) та виконував богослужбові обряди.
1. Стосунний до династії, властивий їй; пов’язаний із правлінням або передачею влади в межах однієї родини, роду.
2. Стосунний до спортивних, професійних або інших організацій, де ключові посади або участь успадковуються або довго зберігаються в межах однієї родини.
1. В православних та греко-католицьких храмах — місце на підвищенні перед іконостасом, де під час богослужіння стоять співаки та читці (причетники).
2. У західних християнських церквах — частина вівтаря, призначена для хору та музикантів, часто огороджена.
1. Грошова одиниця низки країн (Алжиру, Бахрейну, Іраку, Йорданії, Кувейту, Лівії, Сербії, Тунісу та ін.), що поділяється на 1000 філсів (у більшості випадків) або на 100 сантимів.
2. Старовинна золота, срібна або мідна монета, що перебувала в обігу в країнах Близького Сходу, Північної Африки та на Балканах у середньовіччі.
3. Слов’янська назва західноєвропейської середньовічної монети денарія, що мала обіг на території Київської Русі.
4. Одиниця ваги в країнах Близького Сходу та Північної Африки, різна за величиною в різних регіонах (зазвичай близько 3,2 г).
1. Стосовний до клірингу, тобто безготівкових розрахунків між банками, компаніями або державами шляхом взаємного заліку вимог і зобов’язань.
2. Призначений для здійснення таких розрахунків (наприклад, клірингова палата, кліринговий банк).