Словник Української Мови
Буква
1. Стосунний до династії, властивий їй; пов’язаний із правлінням або передачею влади в межах однієї родини, роду.
2. Стосунний до спортивних, професійних або інших організацій, де ключові посади або участь успадковуються або довго зберігаються в межах однієї родини.
Приклад 1:
Щоб тісніше прив’язати до себе васала, йому нав’язували династичний шлюб. Судова система, шо функціонувала в Хеттській державі, базувалася на писаному праві.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
Традиційна китайська історіографія, а слідом за нею і європейська поділяють історію Стародавнього Китаю (в основу цього поділу покладено династичний метод) на три періоди і ряд підперіодів, а саме: період Трьох династій, який включає в себе династії Ся (XXIII—XVIII ст.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”