Властивість за значенням прикметника “боязний”; схильність до боязку, несміливість, полохливість, невпевненість у собі.

1. Почуття тривоги, неспокою, страху перед чимось загрозливим, небезпечним або перед можливими негативними наслідками; страх.

2. (у психології) Емоційний стан, що виникає у людини як реакція на реальну або уявну небезпеку, характеризується напруженням, відчуттям загрози та бажанням уникнути шкідливого впливу.

3. (заст., рідк.) Обережність, побоювання, небажання щось робити через можливі негативні наслідки.

Властивість або стан за значенням слова “боязливий”; схильність відчувати страх, несміливість, невпевненість у різних ситуаціях; полохливість.

Власна назва села в Україні, що входить до складу Бориспільського району Київської області.

Властивість або якість характеру, що виражається у відсутності мужності, рішучості, схильності до страху перед небезпекою, труднощами; боязкість, полохливість, малодушність.

Властивість за значенням прикметника «боягузливий»; боязкість, полохливість, несміливість, малодушність, невпевненість у діях через страх перед небезпекою або труднощами.

1. Рослина родини айстрових з жовтими квітками, що росте на сухих схилах, у степах; вид роду волошка (Centaurea ruthenica).

2. Рід однорічних або дворічних трав’янистих рослин родини айстрових із жовтими квітками, поширених у Євразії та Північній Африці; вид роду боягузка (Crupina).

1. Людина, яка легко піддається страху, не має мужності, відступає перед небезпекою або труднощами; страхополох, лякливець.

2. (переносно) Про того, хто не має рішучості вчинку, ухиляється від відповідальних дій або висловлювань.

1. У народній творчості: казковий персонаж, велетень або дух, що живе в лісі, часто пов’язаний із болотом або гущавиною, де він видає страшні звуки (реве, стогне), налякуючи людей.

2. Заст. та діал. Про людину, яка говорить надто голосно, кричить або плаче; галасливу, голосну дитину.

3. Заст. та діал. Про те, що видає гучні, різкі або незвичайні звуки (наприклад, дзвін, бубон, вітер).

1. Рідкісний варіант назви села Бочевики (Львівська область, Самбірський район), що вживався в історичних документах та місцевій усній традиції.

2. У діалектах (зокрема, на Лемківщині) — невелика бочка, кадуб або дерев’яна посудина подібної форми.