1. Велика ділянка землі, засіяна бобами; поле, де вирощують боби.

2. (у діалектах) Місце, де ростуть дикі боби або подібні бобові рослини.

3. (переносно, рідко) Про щось велике, масивне або про велику кількість чогось.

1. Розм. Зменшувально-пестливе від “бобиха” — велика, товста боба; також взагалі про велику бобу.

2. Розм., перен. Про повну, товсту людину, звичайно жінку або дитину.

3. Діал. Назва деяких рослин, зокрема білої акації (робини акації) або дикого бобу.

1. (рідко) Товста, груба палиця, кийок, який використовується для захисту або як знаряддя для удару.

2. (заст., діал.) Товста, незграбна, повільна людина; те саме, що ледар, лежень.

3. (діал.) Великий, товстий гриб, часто білий гриб або інший гриб з товстою ніжкою.

1. Велика, товста, груба нитка, змотана у вигляді клубка або намотана на котушку; клубок, моток (переважно про пряжу, шнури, мотузки).

2. Розмовна назва котушки, катушки, на яку намотують нитки, дріт, стрічку тощо.

3. У техніці — циліндрична деталь (вал, барабан) у механізмах для намотування чого-небудь (наприклад, ниток у ткацькому верстаті).

1. Безземельний або малоземельний селянин, який не мав власного господарства та наймитував, займався ремеслом або дрібним промислом; бідняк, голодранець.

2. Заст. Самотня, безрідна людина; самітник, відлюдник.

3. Заст. У Російській імперії — особа, яка не належала до жодного стану (міщан, купців, селян тощо) і не платила податків; безстановий.

1. Зменшувально-пестлива форма від іменника «бобик» у значенні домашнього улюбленця (кота або собаки), що вживається для звертання або ласкавого позначення тварини.

2. Розмовне позначення собаки, часто безпородної або невеликої, а також кота.

3. (переносно, жартівливо або зневажливо) Про людину, яка поводиться незграбно, ніяково або виглядає кумедно.

1. Великий напівводний гризун родини бобрових (Castor fiber) з цінним хутром, що будує складні греблі та хатки на річках і струмках.

2. Хутро цього гризуна, що використовується як дорогий хутряний товар.

3. Рідше — чоловіча зачіска, при якій волосся підстрижене по колу, але довше на тімені; за аналогією з формою хвоста бобра.

1. Мінерал класу сульфатів, гідратований сульфат магнію (MgSO₄·7H₂O), що утворює прозорі або білі кристали; різновид епсоміту, відомий також під назвою “епсомова сіль”.

2. (іст.) Застаріла назва мінералу епсоміту, що вживалася на честь французького хіміка та аптекаря Анрі Луї Дюамеля дю Монсо (фр. Henri Louis Duhamel du Monceau), якого помилково називали “Bobeer” або “Bobierre”.

1. Плід рослин родини бобових, що має форму довгастого стручка з насінням всередині; також саме насіння таких рослин (квасоля, соя, горох, сочевиця тощо).

2. Рослина родини бобових, що дає такі плоди; загальна назва для ряду зернобобових культур.

3. Одиниця вимірювання інтенсивності звуку (сили звуку), що дорівнює 0.1 бела (застосовується в акустиці та електротехніці).

4. Коротка стрижка, при якій волосся підстрижене по прямій лінії приблизно на рівні підборіддя (від англ. bob).

1. У міфології давньоєгипетської релігії — бог, персоніфікація космічного простору, повітря, що розділяє небо і землю; син бога Шу та богині Тефнут, брат і чоловік богині Нут.

2. У переносному значенні — символ, уособлення безмежного простору, повітря.