Словник Української Мови
Буква
1. У міфології давньоєгипетської релігії — бог, персоніфікація космічного простору, повітря, що розділяє небо і землю; син бога Шу та богині Тефнут, брат і чоловік богині Нут.
2. У переносному значенні — символ, уособлення безмежного простору, повітря.
Приклад 1:
Місточки збиваю, всі гребельки зриваю, всі гатки, всі запруди, що загатили люди, — бо весняна вода, як воля молода! (Хвилює воду ще більше, поринає і виринає, мов шукаючи щось у воді.)
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Тому й намагаюся не звертати уваги на ознаки занепаду й тління в Ірпінському Будинку, бо бачу щось, відкрите персонально мені. Тому й нині тут так добре працюється, затишно й не самотньо, адже електрички так само вицокують свій крок — in saecula saeculorum — навіки вічно… Першою, реальною і вагомою, ознакою змін у суспільстві для мене особисто було те, що нарешті, 1987 року, мене випустили за кордон — до Чехословаччини.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 3: