1. Рід чагарників або невеликих дерев родини жимолостевих з перистими листками, дрібними кремовими або жовтуватими квітками, зібраними в суцвіття, та дрібними темними ягодами, що ростуть у помірному кліматі; деякі види мають лікарські властивості, а плоди використовуються в кулінарії (рід Sambucus).

2. Деревина або саме таке дерево чи кущ.

1. (діал.) Невеликий лісок, галявина серед лісу, переважно з бузини; бузиновий гай.

2. (топонім) Назва кількох географічних об’єктів в Україні, зокрема села в Львівській області, що походить від діалектного назви місцевості, порослої бузиною.

1. У міфології слов’янських народів — зла, потворна, часто кривава істота, що живе в лісі, болоті або будинку, яка з’являється в образі старої, потворної жінки з довгими волоссям та кігтями; лісова баба, відьма, чаклунка.

2. У західноукраїнських діалектах — лялька, схожа на людину, яку використовують у обрядах або як дитячу іграшку; часто має певні магічні атрибути.

3. Переносно — про потворну, злу або неохайну жінку (зневажливо).

1. Назва напою, що готується з проса, гречки або інших злаків шляхом бродіння; традиційний слабоалкогольний або безалкогольний напій кримських татар та деяких інших народів.

2. (переносне значення) Галас, метушня, сварка, суперечка, часто безпідставна або безглузда.

3. (діалектне) Рідка каша з борошна, затертого на воді.

1. Рідкісний варіант написання слова “бус” — старовинного назви північно-східного вітру на Чорному та Азовському морях, а також рибальського човна, що використовувався на Дніпрі.

2. У західних регіонах України — народна назва рослини бузина чорна (Sambucus nigra).

3. Власна назва (прізвище, топонім, гідронім); зокрема, річка Буз — притока Сіверського Дінця в Луганській області.

1. Медична процедура, що полягає у введенні бужа (спеціального гнучкого зонда) в просвіт порожнистих органів або проток для їх діагностики, розширення чи відновлення прохідності.

2. (Переносно) Активізація, стимулювання, спроба розворушити когось або щось, вивести зі стану бездіяльності.

1. Медичний інструмент у вигляді тонкого гнучкого стрижня, що вводиться в тісні канали тіла (сечовий канал, стравохід тощо) з діагностичною або лікувальною метою (розширення, дренування, введення ліків).

2. (заст.) Розмовна назва міста Бужин (сучасне село в Черкаській області), відомого завдяки перебуванню там Тараса Шевченка під час заслання.

1. Бужеро — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Болградському районі; історично населене переважно болгарами.

2. Бужеро — власна назва села в Молдові (Гагаузія), заснованого болгарськими переселенцями.

3. Бужеро — поширений прізвище серед болгар та гагаузів, що походить від назви цих населених пунктів.

Бужениця — свиняча шинка, запечена або в’ялена цілим шматком, традиційна українська страва.

Бужениця — загальна назва м’ясних страв, приготованих шляхом запікання або в’ялення великого шматка свинини, яловичини або іншого м’яса.

Буженина — запечена або копчена свиняча шия, філейна частина або окіст, зазвичай приготовлена одним цілим шматком зі спеціями.

Буженина — готовий м’ясний продукт (делікатес) зі свинини, рідше з яловичини або дичини, що готується шляхом тривалого обсмажування, запекання або холодного копчення цілим шматком з подальшим витримуванням у розсолі або з додаванням спецій.