1. Стосуючись до амонійної селітри (нітрату амонію), що містить іони амонію та нітрат-іони, або вироблений на її основі.
2. Характерний для амонійної селітри, властивий їй.
Словник Української Мови
1. Стосуючись до амонійної селітри (нітрату амонію), що містить іони амонію та нітрат-іони, або вироблений на її основі.
2. Характерний для амонійної селітри, властивий їй.
Амонійфосфат — загальна назва солей ортофосфатної кислоти (H₃PO₄), що містять катіон амонію (NH₄⁺); найважливіші з них — моноамонійфосфат (NH₄H₂PO₄) та діамонійфосфат ((NH₄)₂HPO₄), які широко використовуються як мінеральні азотно-фосфорні добрива.
Амонійфосфат — харчова добавка (E342), регулятор кислотності та стабілізатор, що застосовується в харчовій промисловості.
Амоніоборит — рідкісний мінерал, гідроборат амонію, який кристалізується в моноклінній сингонії; зустрічається у вигляді кір або нальотів у місцях випаровування води в родовищах бора.
Амоніоярозит — мінерал класу сульфатів, водний сульфат заліза та амонію, що утворюється в умовах високої кислотності, зокрема у вулканічних фумаролах або на звалищах відпрацьованих гірничих порід внаслідок окиснення сульфідів.
1. (палеонт.) Пов’язаний з амонітами, властивий амонітам; що складається з амонітів.
2. (геол.) Який містить у собі скам’янілості амонітів, утворений з переважанням їхніх решток.
1. Біохімічний процес розкладання органічних азотовмісних сполук (білків, сечовини, нуклеїнових кислот) мікроорганізмами в ґрунті, воді або відходах з утворенням аміаку та його сполук.
2. Перша стадія нітрифікації, що є складовою частиною кругообігу азоту в природі.
1. (хімія, техн.) Про речовину, матеріал або середовище: насичений аміаком або оброблений аміаком; що містить аміак.
2. (сільське господарство, агрохімія) Про добриво, ґрунт тощо: оброблений аміачною водою або аміачними сполуками з метою підвищення вмісту азоту.
1. (у біохімії та екології) Перетворювати органічні азотовмісні сполуки (наприклад, білки, сечовину) на аміак або його похідні (амонійні солі) внаслідок мікробіологічних процесів розкладання; здійснювати амоніфікацію.
2. (у хімії та технології) Насичувати аміаком, вводити аміак у склад речовини або обробляти за допомогою аміаку.
1. (у хімії та біохімії) Перетворюватися на аміак або амонійні сполуки внаслідок процесів розкладання органічних речовин, що містять азот.
2. (у сільському господарстві, екології) Зазнавати амоніфікації — мікробіологічного розщеплення азотовмісних органічних речовин (наприклад, білків, сечовини) ґрунту або відходів з утворенням аміаку.
Амоноліз — хімічна реакція обміну, при якій один з реагентів є аміаком; заміщення атома або групи атомів у молекулі органічної сполуки на аміногрупу (-NH₂) під дією аміаку або його похідних.