боюн

Значення

1. (Література) –

   У народній творчості: казковий персонаж, велетень або дух, що живе в лісі, часто пов’язаний із болотом або гущавиною, де він видає страшні звуки (реве, стогне), налякуючи людей.

2. (Лінгвістика) –

   Заст. та діал. Про людину, яка говорить надто голосно, кричить або плаче; галасливу, голосну дитину.

3. (Лінгвістика) –

   Заст. та діал. Про те, що видає гучні, різкі або незвичайні звуки (наприклад, дзвін, бубон, вітер).

Правопис та відмінювання