1. Дія за значенням дієслова “запевняти”; переконливе ствердження, посвідчення чогось з метою викликати довіру, усунути сумніви.
2. Офіційна або публічна заява, документ, який підтверджує певний факт, право або обіцянку; гарантія.
-
запевнюватися
1. Переконуватися в чомусь, отримувати впевненість у правдивості, достовірності чогось.
2. Отримувати запевнення, гарантію від когось у чомусь.
3. (рідк.) Давати запевнення, запевняти когось у чомусь.
-
запевнювати
1. Намагатися переконати когось у чомусь, стверджуючи щось із певністю, давати запевнення.
2. Гарантувати, ручатися за щось, підтверджувати достовірність або обіцяти виконання чогось.
-
запевнювання
1. Дія за значенням дієслова “запевнювати” — переконливе ствердження чогось з метою викликати довіру, впевненість у чомусь; надання запевнень.
2. (у логіці та філософії) Судження або вислів, що стверджує щось як достовірний факт або істину; акт або процес ствердження істинності певного положення.
3. (рідко) Те саме, що запевнення — обіцянка, гарантія, посвідчення.
-
запевно
1. Без сумніву, безперечно, напевно, неодмінно.
2. (У функції вставного слова) Можливо, ймовірно, мабуть.
-
запевнитися
1. Переконатися в чомусь, отримати докази або підтвердження чогось, щоб усунути сумніви.
2. Набути впевненості, переконаності у своїх силах, можливостях або правильності своїх дій.
-
запевнити
1. Переконати когось у чомусь, дати тверді гарантії, посвідчити щось.
2. (у розмовному вживанні) Заспокоїти, надати впевненості, усунути сумніви.
-
запевнення
1. Дія за значенням дієслова «запевнити»; переконання когось у чомусь, надання гарантій або обіцянок з метою усунення сумнівів.
2. Слова, висловлювання або твердження, якими когось запевняють у чомусь; гарантія, обіцянка.
3. У мовознавстві та логіці: висловлювання, судження, яке стверджується як істинне; акт або результат твердження чогось.
-
запевнений
1. Який не викликає сумнівів, безперечний, достовірний; такий, що його можна твердо стверджувати.
2. Який не має вагань, сумнівів у чомусь; впевнений у собі, у своїх силах, можливостях або в істинності чогось.
3. Який виражає впевненість, твердість (про тон, погляд, манеру поведінки тощо).
-
запевне
1. Модальний прислівник, що виражає високу ступінь упевненості мовця в істинності висловлюваного; майже безсумнівно, напевно, ймовірно.
2. (У функції вставного слова) Виражає припущення або підтвердження; можливо, певно.