• заперечливість

    Властивість за значенням прикметника “заперечливий”; схильність до заперечень, суперечливості, незгоди.

  • заперечливо

    1. У спосіб, що виражає заперечення, суперечливе ставлення до чогось; з несхваленням, з протестом.

    2. У граматиці: така частина речення, що містить заперечення; у значенні заперечної частки.

  • заперечливий

    Який схильний до заперечень, суперечок; той, що завжди з чимось не згоден, усьому противиться.

  • заперечитися

    Відмовитися від чогось, не погодитися з чимось, висловивши своє несхвалення або протест.

    Уступити, відмовитися від своїх слів, погодитися з тим, з чим раніше не погоджувався (зазвичай під тиском або в результаті переконання).

  • заперечити

    1. Висловити несхвалення, незгоду з чим-небудь; запротестувати, відкинути щось.

    2. Спростувати, визнати неправильним або несправедливим; оскаржити.

    3. (У логіці) Сформулювати заперечення, тобто судження, що суперечить іншому судженню.

  • заперечення

    1. Дія за значенням дієслова заперечувати; висловлювання несхвалення, незгоди з чим-небудь, спростування чогось.

    2. У логіці та філософії — логічна операція, що полягає в тому, що з певного висловлювання отримують нове, яке є істинним, якщо вихідне хибне, і навпаки; також результат такої операції.

    3. У граматиці — від’ємне значення, що виражається за допомогою частки “не” або інших від’ємних слів.

  • заперечений

    1. Такий, що викликав заперечення, спростування або оскарження; той, проти якого висловлено несхвалення або протест.

    2. (У філософії, логіці) Такий, що містить заперечення, має негативну форму; той, що виражає відсутність або виключення ознаки.

  • заперезатися

    1. Затягнутися, підперезатися чимось (поясом, ременем тощо), часто поспіхом або неакуратно.

    2. Переносно: зібратися з силами, налаштуватися на якусь важливу справу, роботу або подолання труднощів.

  • заперезати

    1. Затягнути, обв’язати чимось поперек тіла, перев’язати навхрест.

    2. Перен. Охопити, обійняти, обтяжити (про почуття, думки тощо).

  • запенсійний

    1. Який настає після виходу на пенсію, пов’язаний з періодом життя на пенсії.

    2. Який призначений для пенсіонерів, організований з урахуванням їхніх потреб.