Який схильний до заперечень, суперечок; той, що завжди з чимось не згоден, усьому противиться.
заперечливий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
На одну дичинку полюємо… І, помітивши заперечливий відрух Івана Семеновича, заспішив: — О, я розумію, звичайно, що ви не про мене дбали, вельмишановний! А все ж, хоч і проти волі своєї, а й мені допомогли дуже… Без Сквирського нас, — претендентів, так би мовити, — тільки двоє лишилося — ви та я, а це куди легше й простіше!
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикметник () |