1. Висловити несхвалення, незгоду з чим-небудь; запротестувати, відкинути щось.
2. Спростувати, визнати неправильним або несправедливим; оскаржити.
3. (У логіці) Сформулювати заперечення, тобто судження, що суперечить іншому судженню.
заперечити
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Виступи на вечорах і по радіо з осмисленням гідного місця в нашій культурі своїх колеґ і друзів шістдесятників, — то моя лепта у правдиву — всупереч як тенденціям славослов’я, так і намаганню заперечити значення цього феномену — освітлену зсередини картину духовного життя і культурного самовизначення України другої половини XX ст. Знаючи мою життєву «леґенду», нерідко запитують, наскільки важко жилося мені в радянському минулому і як дихається сьогодні.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Закінчив арабською мудрістю про книги: «якщо ти скажеш, що вони мертві, я не зможу погодитися з тобою, якщо ти скажеш, що вони живі, я не зможу заперечити тобі…» Рівним, м’яким голосом з чіткою дикцією, без напускного пафосу, з доречними ліричними уповільненнями, особливо при читанні латини, віршів Ст. Яворського («До моїх книг» мені С. І. уже давно написав на пам’ять) С. І. так заволодів своєю авдиторією, що всі присутні в один голос виражали свій захват.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 3:
Ніхто б нічого тут і заперечити не зміг. 25/VІІІ — 42 р. Стало вчора темно — вечір — записувати вже не міг.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”
Частина мови: дієслово () |