1. (спеціально) нанести періз — глибоку борозну на дереві для позначення межі володіння або для інших цілей.
2. (переносно, рідко) залишити яскравий, помітний слід (про подію, враження тощо); відзначити, позначити.
-
запертися
1. Зачинитися зсередини, замкнутися на замок або засув, щоб унеможливити доступ іншим.
2. Перен. Ізолювати себе від зовнішнього світу, оточити себе самотністю, припинити спілкування.
3. Розм. Застрягнути, опинитися в закритому, тісному просторі без можливості вийти.
-
запертий
1. Такий, що перебуває під замком або на за́мку; замкнений, закритий на ключ.
2. Позбавлений можливості вільного виходу або виїзду; ізольований, відрізаний від зовнішнього світу.
3. Перен. Неспілкувальний, замкнутий у собі; некомунікабельний.
-
заперти
1. Щільно закрити, замкнути на замок, запору, засув тощо, перешкодивши відкриттю або виходу.
2. Заблокувати, перегородити вхід або прохід чимось, зробивши непрохідним.
3. Затримати, примусово помістити або утримувати когось в обмеженому просторі, позбавивши волі.
-
заперечуватися
1. Відмовлятися визнавати щось, не погоджуватися з чимось, висловлювати своє несхвалення або протест.
2. (у логіці та філософії) Бути запереченням чогось, знаходитися в відношенні заперечення до іншого судження або поняття.
-
заперечувати
1. Висловлювати несхвалення, незгоду з чим-небудь; протестувати, оскаржувати щось.
2. Стверджувати або доводити хибність, несправдливість чогось; відкидати щось як неправдиве.
3. У логіці та філософії: стверджувати, що певне судження є хибним; утворювати заперечення (логічну операцію).
-
заперечування
1. Дія за значенням дієслова «заперечувати»; вираження несхвалення, незгоди з чим-небудь, спростування чогось.
2. У логіці та філософії — логічна операція, що перетворює висловлювання на протилежне за значенням; заперечення.
3. У граматиці — спосіб вираження негативного значення в реченні за допомогою часток «не», «ні» та інших мовних засобів.
-
заперечність
Властивість або стан того, що є заперечним; наявність заперечення, негативне ставлення або протилежність чомусь.
У логіці та лінгвістиці: характеристика вислову, речення або форми, що містять заперечення, тобто виражають відсутність, заперечення факту або протилежність позитивному твердженню.
-
заперечно
1. У спосіб, що виражає заперечення, суперечливе ставлення або несхвалення; негативно.
2. У логіці та граматиці: з часткою “не”, що означає відсутність ознаки або зворотне значення; у формі заперечення.
-
заперечний
1. Який виражає заперечення, містить заперечення; негативний.
2. У граматиці: такий, що утворюється або вживається з часткою “не” (наприклад, заперечна форма дієслова).