1. У спосіб, що виражає заперечення, суперечливе ставлення або несхвалення; негативно.
2. У логіці та граматиці: з часткою “не”, що означає відсутність ознаки або зворотне значення; у формі заперечення.
Словник Української Мови
Буква
1. У спосіб, що виражає заперечення, суперечливе ставлення або несхвалення; негативно.
2. У логіці та граматиці: з часткою “не”, що означає відсутність ознаки або зворотне значення; у формі заперечення.
Приклад 1:
І визнавати чесно: ти бачиш саме те, що бачиш.Аделя заперечно крутить головою. Вона хоче вірити в чудеса, вічна дитина.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”