Запащекуватися — діалектне дієслово, що означає застрягнути, зачепитися за щось, потрапити у вузький простір або незручне положення, звідки важко вибратися.
-
запащекувати
Запащекувати — уживати слово “що” замість “щоб” у підрядних реченнях мети або наслідку, що вважається помилковим з погляду літературної норми.
-
запашітися
1. (про рослини) Покритися паші́нням — брудно-білими плямами, що виникають через розвиток міцелію грибів-плісняви або інших хвороб.
2. (переносно, розмовне) Забруднитися, покритися плямами чогось (наприклад, пилу, бруду).
-
запашіти
1. Почати пахнути, набути сильного або приємного запаху; завидіти.
2. (переносно) Стати помітним, відчуватися, проявитися (переважно про почуття, стан).
-
запашок
1. Зменшувально-пестлива форма до слова “запах” — приємний, легкий аромат, що виходить від чогось.
2. (у розмовному мовленні) Неприємний, різкий або легковажний запах; присмак чогось небажаного.
-
запашність
1. Властивість того, що має приємний, інтенсивний запах; ароматність.
2. (переносно) Поетичність, виразність, емоційна насиченість (про мову, вірші тощо).
-
запашно
1. (від дієслова “запахти”) так, що викликає відчуття запаху; з появою запаху.
2. (переносно) так, що нагадує запах чогось; з відтінком певної якості або відчуття.
-
запашний
1. Який має сильний, приємний запах; ароматний, пахучий.
2. Який містить у собі пахощі, аромати.
3. Переносно: який викликає відчуття чогось приємного, святкового; сповнений особливої привабливості, поезії.
-
запашистий
1. Який має сильний, приємний запах; ароматний, пахучий.
2. Розм. Який має різкий, часто неприємний запах; смердючий.
-
запацати
1. (розм.) Почати працювати, функціонувати, часто про механізм або пристрій; завестися, запрацювати.
2. (перен., розм.) Почати діяти, рухатися, проявляти активність (про людину або групу).
3. (перен., розм.) Ударити, вдарити когось або щось.