1. Історичний термін, що означає спосіб життя, військову та суспільну діяльність козаків, особливо на Запорозькій Січі; перебування в козацькому стані, участь у козацьких походах і битвах.

2. Переносно — мужня, відважна поведінка, вчинки, гідні козака; прояв безстрашності, удальства та благородства.

1. (істор.) Коротке верхнє чоловіче вбрання з накладними кишенями, подібне до козацького жупана, яке було поширене в Україні у XVII–XVIII століттях.

2. (перен., заст.) Людина, яка намагається наслідувати козацькі звичаї або видає себе за козака; часто вживається з відтінком несхвалення або іронії.

1. Вільнонайманий воїн, член козацького війська, що в XV–XVIII століттях проживав на території України (Гетьманщини, Запорозької Січі, Слобожанщини) та брав участь у бойових діях, оборонних походах і повстаннях, мав особливі права та самоврядування.

2. Представник козацького стану, соціальної та національної групи в Україні, що мала власну військову організацію, культуру, побут і традиції.

3. У широкому значенні — вільна, незалежна, мужня людина з почуттям гідності; символ національного духу та боротьби за волю українського народу.

4. У історії Росії — служивий чоловік у козацьких військах (донських, кубанських, терських тощо), що ніс військову службу на особливих умовах, часто на прикордонних землях.

5. Розм. Про спритного, досвідченого в якійсь справі чоловіка (наприклад, «морський козак», «лісовий козак»).

6. Заст. У словосполученні «козак-джура» — молодий козак, учень, помічник.

1. Фольклорний персонаж, хитра та вперта коза з українських казок, зазвичай антагоніст, що своєю впертістю, егоїзмом та неслухняністю завдає неприємностей іншим персонажам, але врешті-решт буває покарана.

2. Переносно — про вперту, свавільну, норовливу, часто егоїстичну людину (переважно жінку або дитину), яка не слухається, чинить на власний розсуд і створює проблеми оточенню.