1. (діал.) Зменшувальна форма від слова “банка”: невелика скляна або пластикова ємність з широкою шийкою, зазвичай з кришкою, призначена для зберігання рідин, сипучих речовин або консервації.

2. (розм.) Скляна або пластикова ємність циліндричної форми, що використовується в медицині для постановки банок (вакуум-терапія).

3. (перен., розм.) Про щось, що нагадує за формою банку, наприклад, про будівлю, споруду або природне утворення.

1. Властивість за значенням прикметника «банний»; стан, коли щось нагадує баню за температурою, вогкістю атосферою.

2. Розм. Про високу температуру і спертість повітря в приміщенні або на відкритому просторі; духота, спека.

1. У східнослов’янській міфології — дух-домовик, що мешкає в лазні, зазвичай злий, який може нашкодити людям, якщо не дотримуватися певних правил поведінки в бані.

2. Рідкісне, застаріле позначення банщика або працівника лазні.

3. У розмовній мові — людина, яка часто відвідує лазню або сауну, любитель банних процедур.

1. Торгова марка синтетичного волокна та тканини, виготовленої з поліаміду, що відрізняється міцністю, еластичністю та здатністю зберігати форму; часто використовується для виробництва трикотажного одягу (кофт, светрів).

2. Розмовна назва будь-якого одягу (переважно светрів), виготовленого з синтетичної еластичної тканини, подібної до оригінального “Банлону”, незалежно від виробника.

1. Співробітник банку, особа, яка працює в банківській системі (наприклад, керівник, фахівець, операціоніст).

2. Власник або великий акціонер банку, фінансист, що контролює банківську діяльність.

1. Розмовна назва банківської картки (дебетової або кредитової), що використовується для безготівкових розрахунків, зняття готівки або отримання послуг через банкомат чи термінал.

2. Розмовне позначення будь-якого документа, що підтверджує клієнтські відносини з банком (наприклад, ощадна книжка, договір, пластикова картка).

3. У просторіччі — сама банківська установа, банк.

1. Юридичний стан неплатоспроможності боржника (фізичної чи юридичної особи), коли він нездатний повністю задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов’язаннями та/або сплатити обов’язкові платежі, що визнається судом або проголошується самим боржником, і внаслідок якого здійснюється примусова впорядкована реалізація його майна (ліквідація) або санація під контролем уповноважених органів для задоволення вимог кредиторів.

2. Фінансовий крах, повне економічне розорення підприємства, організації або окремої особи; стан, коли витрати перевищують доходи, а борги не можуть бути погашені.

3. Переносно: повна невдача, крах, провал у якійсь справі, діяльності чи життєвій ситуації (наприклад, банкрутство політики, ідеї).

1. Фізична або юридична особа, яка визнана неспроможною сплатити свої борги та виконати фінансові зобов’язання перед кредиторами, що призвело до відкриття процедури банкрутства.

2. Застаріле та переносне значення: людина, яка повністю розорилася в матеріальному або моральному сенсі, зазнала краху у справах або втратила репутацію.

1. Юридичний стан неплатоспроможності боржника (фізичної чи юридичної особи), коли він нездатний повністю задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов’язаннями та/або виконати обов’язок по сплаті обов’язкових платежів, що визнається господарським судом з метою проведення санації або ліквідації боржника та задоволення вимог кредиторів у встановленому законом порядку.

2. Фактична неспроможність підприємства, організації або окремої особи сплатити свої борги, що призводить до припинення платоспроможної діяльності.

3. Переносно: повна невдача, крах у якійсь справі, діяльності або життєвій ситуації.

1. Фізична або юридична особа, яка визнана судом неспроможною сплатити свої борги кредиторам унаслідок відсутності коштів або майна.

2. Той, хто зазнав повної невдачі, краху у своїй діяльності, соціальному становищі або моральному житті.

3. (Іст.) Купець, який програвся або обдурив кредиторів і втік, щоб уникнути сплати боргів.