Древослів

Словник Української Мови

банківник

[bɑnkiʋnɪk] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Економіка) –

    Співробітник банку, особа, яка працює в банківській системі (наприклад, керівник, фахівець, операціоніст).

  2. (Економіка) –

    Власник або великий акціонер банку, фінансист, що контролює банківську діяльність.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. банківник, р. банківника, д. банківникові, з. банківника, о. банківником, м. банківникові, к. банківнику

Більше записів